Історія

 

Це були найтяжчі роки для обителі. Піднятися після розгрому вона вже не змогла. І хоча Загаєцький монастир Іоанна Милостивого пожертвував Святій Горі 800 злотих, однак це не допомогло подальшому її існуванню, У 1790 р. обитель було закрито. Через 5 років при Успенській церкві відкрилася парафія, яка проіснувала до 1893 р.
Відродження святині зв'язано з приєднанням у 1795 р. Волині до Російської імперії і возз'єднанням краю з українськими землями. У 1857 р. на пожертви імператорського двору було частково відремонтовано Успенський храм. Архітектурним комплексом зацікавилися провідні археологи Прахов і Антонович, а також член-секретар Київської археологічної комісії Левицький. У 1860 р. почалися реставраційні роботи, які тривали 30 років. Це дозволило врятувати від загибелі унікальну пам'ятку старовини та повернути храмам ка¬нонічний православний вигляд. У 1891 р. було надбудовано ярус дзвіниці.

1892 рік ознаменувався відродженням чернечого життя на Святій Горі. З Корецького монастиря у Зимно приїхало 10 інокинь. Новостворена обитель була приписана до Корецько¬го монастиря з hentai porn матеріальним утриманням від нього.

10 липня 1894 р., в день пам'яті преподобного Антонія Києво-Печерського, «начальника рускимь мнихомь», відбулося освячення Святогорського Успенського Зимненського монастиря, яке провів архієпископ Волинський і Житомирський спільно з вікарієм, єпископом Володимир-Волинським. На урочистостях були присутні волинський губернатор В.К Саблер, депутати Володимир-Волинської міської думи, велика кількість духовенства та прочан.

В пам'ять цієї події Володимир-Волинська дума подарувала монастирю ікону княгині Ольги. На іконі був надпис: «Сей образ сооружен Владимир-Волынской городской Думой 11 июля 1894 года в память возобновления Зимненского Святогорского монастыря». Святіший Синод своїм розпорядженням від 23 листопада 1896 р. ухвалив, на клопотання архієпископа Волинського і Житомирського Модеста, надати монастирю статус другокласного, з самостійним управлінням. Було ухвалено щорічний кошторис на утримання монастиря в розмірі 1500 карбованців. На цей час в храмах обителі було встановлено нові іконостаси, збудовано господарські споруди.

12 липня 1897 р. архієпископ Модест призначив зимненською настоятелькою колишню казначею Городищенського монастиря монахиню Афанасію з возведенням в сан ігумені. 10 вересня 1898 р. її змінила ігуменя Євсевія. Через рік її було переведено настоятелькою у Любарський монастир. Згідно постанови Святішого Синоду від 4 травня 1899р. – у Зимно було призначено на настоятельство черницю Леушинського монастиря Новгородської єпархії Сергію.