Історія

 

Саме за правління Федора Чарторийського у 1458 р. з'являється перша документальна згадка про Святогорський монастир. Наступною датованою згадкою про обитель є 1460 р., коли згідно заповіту Свидригайла зимненські угіддя перейшли у власність родича Чарторийського, шляхтича Немири. Король Казимир IV Ягеллон, підтвердивши цей дарчий запис, пожалував Немирі села: Зимно, Бубнів, Марків Став, Будятичі і Тишковичі. Цим він порушував права обителі, якій згідно запису в древній монастирській інвентарній книзі належали села Зимно і Горичів. Після смерті Немири с. Зимно перейшло в підданство і опікунство його матері Анни, а на утримання монастиря було виділено с. Марків Став.
Згодом власником монастиря став Федір Чарторийський. Луцький князь у славу Божої Матері будує в 1495р. на місці дерев'яної церкви, створеної князем Володимиром, великий кам'яний Успенський храм, за свідченням церковно-історичної відомості, яка ще у 1828 р. зберігалася в цьому храмі. Відродилася Свято-Троїцька церква, над брамою повстала дзвіниця, кріпосні стіни укріпилися могутніми вежами — оборонні споруди були потрібні для захисту від численних татарських набігів. Архітектурний ансамбль набув величності і монументальності як один з найбільших церковних і фортифікаційних комплексів того часу. Настоятелі Зимненської обителі одержали архімандричий сан. Маючи високий авторитет серед знаних духовних і світських осіб, монастир отримував щедрі пожертви. У древньому пом'яннику Успенського храму містяться імена представників феодальної верхівки – вкладників монастиря: князів Четвертинських, Корецьких. Вишневецьких, Радзивиллів, Киселів, Виговських, а також луцького старости і навіть київського митрополита. Магнати Чарторийські зробили монастир родовою усипальницею. Кінець XV – перша половина XVI ст. стали періодом розквіту монастиря – твердині Православ'я, світочу просвітництва, форпосту західнослов'янської культури.

Велика заслуга у відродженні славних традицій Святої Гори належить князям Чарторийським. За їх сприянням в Зимненському монастирі було відкрито друкарню, яка hentai porn зайняла достойне місце серед знаменитих друкарень Луцька, Кременця, Почаїва, Дермані. Іван Федорович Чарторийський був причетний до створення визначної пам'ятки церковного мистецтва – Пересопницького Євангелія. Успадкувавши від батька Пересопницький монастир, подарований Федору Михайловичу у 1505 р. великим литовським князем Олександром, Іван помагав архімандриту Григорію перекласти Євангеліє з болгарської мови на українську (1556—1561). В післямові Євангелія говориться, що створено воно «накладом благоверной й христолюбивой княгини... Настасьи Юрьевны, урожденной княжны Ольшанской, при благоверном и христолюбивом князе Иоанне Федоровиче Чарторийськом, зяте ея милости, частини при Пересопницком Рождество-Богородичном монастыре, а частини вь девичьемь монастыре Жеславскомь».
Анастасія Юріївна Заславська-Ольшанська після смерті чоловіка була ігуменею Жеславського монастиря. Рідною сестрою Анастасії приходилася княжна Іуліанія Ольшанська, свята діва, нетлінні мощі якої спочивають у печерах Києво-Печерської лаври. Можливо, княжна Іуліанія як близька родичка Чарторийських бувала в їх Зимненському маєтку і відвідувала Святогорський монастир. В нинішній час в обителі діє церква на честь святої праведної Іуліанії, яка займає так званий терем князя Володимира. Освячено її у 1991 р. За переказами, в теремі великого князя в древні часи діяла домова церква на місці сучасного вівтаря.